UeArtemis

Бігун — не той, що біжить?

На Вікіпедії постало питання, чи можна англійське «runner» перекладати як «бігун»? «Time Runner», на думку кількох вікіпедистів, — це аж ніяк не «Бігун крізь час / у часі», а тільки «Той, що біжить...». Бач, «бігун» — то тільки спортсмен. «...невтомний бігун по вулицях та сходах...» Лесі Українки добродіїв не переконав.

БІГУН 1, а, чол.
1. Той, хто може швидко і легко бігти, бігати. — Се був мій знайомий друкар.., невтомний бігун по вулицях та сходах, завжди готовий до всякої послуги для справи (Леся Українка, IV, 1954, 272); — Я біг за вами із самого порту. Ці круті гори.. можуть ухекати найкращого бігуна (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 237).
2. спорт. Спортсмен, який володіє технікою бігу. Почався пробіг. Десь за муром одна по одній проносяться постаті бігунів (Іван Кочерга, II, 1956, 77).
3. розм. Вісь у дверях, воротях. Ще хазяї, здається, сплять: Не рипає бігун частенько.. Та от бігун і заскрипів, І сонні двері відімкнулись (Степан Руданський, Тв., 1956, 78).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 175.

Свого часу роман «The Maze Runner» отримав в українському виданні подвійну назву: «Той, що біжить лабіринтом: Бігун у лабіринті», — але цей фінт явно зумовлений спробою прив'язати книжку до кінофільму, котрий вийшов раніше під такою недолугою назвою.

Як на мене, різниця між «бігуном» і «runner'ом» надумана, а прихильність деяких мовців до «тих-що» походить від російської стилістики з її засиллям дієприкметників.

UeArtemis

Фемінітиви у класифікаторі професій

Вибачте за проросійський ресурс, але як мені видається, у відео гарно окреслена поточна ситуація з просуванням фемінітивів через нову редакцію Правопису.

До слова, якраз членка (точніше челенка) була б закономірною для української мови. Членкиня ж — морфологічна калька з польської członkini (пара до członek — звідти К перед -иня).

Також у правопис вписали хибну тезу про те, що парою до -ець є -чиня. Насправді суфіксом-парою є -(н)иця: мисливиця, виборниця, видавниця, продавниця (стрічалося у словниках 19 ст.) тощо.

UeArtemis

Неофемінативи в сучасній українській мові

За посиланням цікавий відгук на книжку

Архангельська А. Femina cognita. Українська жінка у слові й словнику. — К.: Вид. дім Дм. Бураго, 2019. — 444 с. (Серія «Студії з українського мовознавства»). — ISBN 978-988-489-480-4.


І, як бонус, трохи про новий Правопис:

Дрібниці про правописну кухню на С. 324:
«…М. Стріха стверджує, що дискусії навколо впровадження фемінітивів у новому правописі не було (170 Цей факт публічно підтвердили під час обговорення доповіді про фемінативи, виголошеної нами на пленарному засіданні IV Міжнародної конференції «Людина. Комп’ютер. Комунікація», що проходила 25-27.09.2019 року в Національному університеті «Львівська політехніка», дві її учасниці — члени Комісії з питань правопису, доктори філологічних наук, професори Ірина Олександрівна Голубовська та Алла Анатоліївна Лучик: питання про фемінативи на засіданнях комісії взагалі не піднімалося і не обговорювалося.)»
Хоча таємниче зникнення правописних прикладів параграфа між електронною та паперовою публікацією досі не висвітлено.
  • harnack

Звідкіля взялися російські неслов'янські "ґлаза"?

ВІЙ: Аткуда пашлї і праізашлї ҐЛАЗА?
ВІЙ: Аткуда пашлї і праізашлї ҐЛАЗА?

[Зросійщені та сліпі недоріки — вже не розуміють ані найпростішої української та її слово «глазки»!] Трудно мені погодитися з Фасмером та іншими щодо походження російського слова ґлаз-ґлаза (розумні та кмітливі читачі, щоби зрозуміти оцю етимологічну справу та скруту — прочитають уперш саме оте посилання та самого Фасмера: 'глазки: Вероятнее первонач. знач. "шар" или "камень"'). Міжмовні контамінації та інтерференції відбуваються всіляко — але отут маємо і фонетичний і семантичний збіг (що могло було згодом легко згібридизуватися з паралельним польським словом «ґлаз», чи мабуть слов'янським «ґлазкі»), а також історичну очевидність (не «ґлазавїднасть») контактів між доречними мовами й народами: Turkish: Etymology: From Ottoman Turkish گوز (göz: ґьйоз: ґьйаз: ґлаз, “eye”), from Proto-Turkic *göŕ (“eye, sight”). Слов'янський «камінь» (= укр. «глазки»: Фасмер і Трубачев — навіть не згадують українську та її слов'янське слово!) — не уздріє сокровенну індоевропейську етимологію тюркськими «göz-ґлазамі»: москвокамінь же — не прозріє!

Лиш зважмо уважно на форму множини: göz (definite accusative gözü, plural gözlerґьйозлер> ґьйазла>ґлаза /акання допомогло/, де метатеза могла би пояснити «л» й без жодної контамінації чи гібридизації од ніби «польського» слова, де навіть нема «з» в одній версії: «польск. gaɫy [де нема навіть "з" - "ґалзьі"]  "глаза" (см. выше на га́лка [де також нема "з" - "ґалзка"] )» — (anatomy) eye + cell, compartment 

Этимология: От пратюркск. *göŕ, от которой в числе прочего произошли: др.-тюрк. köz /кьйоз/ «глаз», башкир. күҙ, крымск.-тат. köz, карач.-балкарск. кёз, каракалпак. ko'z, кумыкск. гёз, ногайск. коьз, казахск., киргизск. көз, южн.-алтайск., шорск. кӧс, турецк., азерб., гагауз., туркменск. göz, узбекск. ko'z, уйгурск. كۆز (köz), тат. күз, чув. куҫ и др.

UeArtemis

Про передачу китайської

Замітка про українські системи транскрипції китайської мови і реакційну ситуацію, що склалася в українському китаєзнавстві.

Прошу ширити.


Update: Цікавий факт із самого посібника.

UeArtemis

Чому “h” слід транслітерувати як “х”

У мережі зачинається новий лінгвістичний блог, присвячений українській мові. При чому перший допис у ньому не тільки надконтроверзовий, але й вельми аргументований. До вашої уваги за посиланням «Чому “h” слід транслітерувати як “х”».

Ану ж: чому російська має "зна́к препина́ния" - коли нема "препина́ть"?

Звідкіля оте пішло: МФА: [ˈznak prʲɪpʲɪˈnanʲɪɪ̯ə] — "знак прїпїнанїя"? Українська ж розділює всі речі своїми розділовими знаками! Чому українці нестямно «ґаварят» отакою гібридною та незрозумілою, антирідною мовою? Ще краще, бачу: звідкіля «пажалуйста» і «дабро пажалавать»?...ітд! Тож — що в нинішній деіндоевропеїзованій російській означає «пинать/пнуть», якщо вже нема «препинать/препнуть»? Очевидно ж — росіяни не можуть правильно зрозуміти ані своє християнство: бо не розуміють звідкіля взялося «распинать/распнуть» (вони гадають — що то є «пригвождать руки и ноги к кресту»). 

Сингапур чи Сінгапур?

З телеграм-каналу Correctarium (https://t.me/correctariumukr):

На жаль, правопис чітко не регулює написання И та І після С у географічних назвах.
З одного боку, є § 129, І, п. 4, де сказано, що в географічних назвах після приголосних, крім дж, ж, ч, ш, щ, ц і р перед наступним приголосним, крім j, і в кінці слова, а також у похідних прикметниках пишемо І: Лісабон, Монтевідео, Ніл, Севілья, Сідней; Замбезі, Канзас-Сіті, Міссісіпі, Капрі, Сомалі; лісабонський, сомалійський.
(Як бачимо, серед прикладів є Сідней — І після С.)
З іншого боку, є § 129, ІІІ, п. 6:
И пишемо в ряді інших географічних назв за традицією: Бразилія, Вифлеєм, Єрусалим, Китай, Пакистан, Сиракузи, Сирія, Сицилія та в похідних від них: єгипетський, сирієць та ін.
(Тут уже серед прикладів є Сирія, Сицилія — И після С.)
Якщо поглянути на академічні словники, то можемо констатувати, що варіант Сингапур зафіксовано в новіших виданнях, зокрема в Українському орфографічному словнику (8-е і 9-е вид.), Орфографічному словнику української мови (4-е вид.), словнику-довіднику «Велика чи мала літера?».
Саме тому ми рекомендуємо дотримуватися написання Сингапур.

***********

Шановна спільното, а як ви гадаєте: котре написання правильне?