masaccio (masaccio) wrote in ua_mova,
masaccio
masaccio
ua_mova

Le madri dei cretini sono sempre in cinta

http://personal-plus.net/print.php?ida=1193

№ 38(189) 22 - 28 вересня2006 р.
НОМІНАНТ ФОРУМУ — ГРОМАДЯНИН ІЗРАЇЛЮ

Бізнес-проект президента Львівського форуму видавців Олександри Коваль цьогоріч реалізований утринадцяте в тому ж таки місті Лева і в тому ж таки приміщенні та на подвір’ї маєтку Потоцьких....

....Ми були б не зовсім об’єк­тивні, аби не назвали книжечку, власне, нову збірочку поезій члена НСПУ Мойсея Фішбейна. Щоправда, як дізнаємося з довідника Спілки, Фішбейн — поет, сказати б, діаспорний, адже є громадянином Ізраїлю. Вилетіла та ластівочка (маємо на увазі збірочку поезій) з-під крила невтомного поборника графоманії, попси і безглуздя (за І. Маленьким) пана Леоніда Фінкельштейна. Називається книжка просто, але не геніально — «Ранній рай». Вслухаймося лише в присуд поважного журі. Виявляється, авторові номінованого томика віршів, громадянинові «Землі Обітованої» Мойсеєві Фішбейну присуджено відзнаку «за… гідне проводження української поетичної традиції в сучасному письменстві». Тож і справді підтверджується афоризм стародавніх, що «нема пророка у своїй вітчизні». Відтак, виходить, книжки віршів Василя Голобородька, Василя Старуна чи імпресіоністичні конфігурації Миколи Воробйова не є «гідним проводженням української поетичної традиції», а от «одкровення» від Фішбейна саме й продовжують ту традицію. Було б смішно, якби не так прикро. Постає питання: хто визначав, так би мовити, чесноти Фінкельштейнового видання? Може, як члени журі, пан Мирослав Герцик, а мо’, пан Мирослав Попович, може, пан Сергій Васильєв з «Коммерсанта» або Роман Лубківський — Голова Комітету з Національної премії України, а мо’, сама пані Леся? Щодо пані Лесі, то ми, заслухавши (чи послухавши) її вступне слово в приміщенні Львівського театру опери і балету на відкритті Форуму, мали можливість переконатися, яка це освічена та ерудована добродійка. Так, розповідаючи про історію книжкових ярмарків на теренах України, ця шановна особа повідала нам, буцімто перший книжковий ярмарок у Львові відбувся ще в XVI столітті, тоді як у Києві ще не знали писемності… Можливо, добродійка Леся мала на оці московитів? Але не будемо гадати на кавовій гущі, якої у Львові, як відомо, донесхочу. Хочемо лише до Фішбейнової перемоги додати й Фінкельштейнову, адже цей достойник зі своїм «Фактом» номінований «за вагомий внесок у становлення та розвиток українського книговидання». З усього цього ви­пливає, що українською поезією та українським книговиданням переймаються лише нащадки старозавітного Мойсея.

Валентин ЛУК’ЯНЕНКО
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    Comments allowed for members only

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 23 comments