September 29th, 2020

UeArtemis

Бігун — не той, що біжить?

На Вікіпедії постало питання, чи можна англійське «runner» перекладати як «бігун»? «Time Runner», на думку кількох вікіпедистів, — це аж ніяк не «Бігун крізь час / у часі», а тільки «Той, що біжить...». Бач, «бігун» — то тільки спортсмен. «...невтомний бігун по вулицях та сходах...» Лесі Українки добродіїв не переконав.

БІГУН 1, а, чол.
1. Той, хто може швидко і легко бігти, бігати. — Се був мій знайомий друкар.., невтомний бігун по вулицях та сходах, завжди готовий до всякої послуги для справи (Леся Українка, IV, 1954, 272); — Я біг за вами із самого порту. Ці круті гори.. можуть ухекати найкращого бігуна (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 237).
2. спорт. Спортсмен, який володіє технікою бігу. Почався пробіг. Десь за муром одна по одній проносяться постаті бігунів (Іван Кочерга, II, 1956, 77).
3. розм. Вісь у дверях, воротях. Ще хазяї, здається, сплять: Не рипає бігун частенько.. Та от бігун і заскрипів, І сонні двері відімкнулись (Степан Руданський, Тв., 1956, 78).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 175.

Свого часу роман «The Maze Runner» отримав в українському виданні подвійну назву: «Той, що біжить лабіринтом: Бігун у лабіринті», — але цей фінт явно зумовлений спробою прив'язати книжку до кінофільму, котрий вийшов раніше під такою недолугою назвою.

Як на мене, різниця між «бігуном» і «runner'ом» надумана, а прихильність деяких мовців до «тих-що» походить від російської стилістики з її засиллям дієприкметників.

UeArtemis

Знайшли-с(ь)те

Трапив у Легези в «Часі погорди» цікавий діалектизм: «Де ї знайшлисте?»

Конструкція нагадує польську граматику, але, схоже, колись вживалася достатньо широко.

— Зажити щастя вояцького хотіли-сте, Ониську? — питався сотник (Іван Ле, Наливайко, 1957, 61).

ЗАЖИВАТИ // Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 122.

Сюди належить почасти дієслово бути; час тепер.: я є, ти є, ми є, ви є, они є. Рідше кажемо: ти єси (зам. ти є), він єсть; сесі види однако ж більше властиві язикові церковному; види я єсьм і они суть належать вже цілком до язика церковного.
Яко час будучий від я є уживає[ть]ся дієслово: я буду, -еш, -е, будуть, будь, будучий, бувший, був; відміняє[ть]ся оно зовсім після взірця другого першої відміни, отже як веду.
Замість: я (є) рад, ти рада, я читав, я хотів би, ви читали... кажемо часто: рад-єм, рада-м, рада-сь, читає-єм, хотів би-м, читали-сьте і т. д. Для третьої особи обох чисел такого закінчення нема. Сі закінчен[н]я самі для себе ніколи не уживаються, можуть они бути тілько причіплені до якогось слова.

Граматика І. Огоновського (1894 р.).

За посиланням ще кілька сторінок із Граматики О. Огоновського (1889 р.) про це ж явище.