April 6th, 2020

UeArtemis

Ще про правопис (майже гумореска)

Микола Миронович. Ще про правопис (майже гумореска) // Діло, №285 від 25.12.1929, С. 4.

Заки зачну писати, мушу читачам вияснити, чому я “пустився” на фейлєтон. Я, — вибачте за слово, — математик і мушу щодня по пять годин говорити в школі по українськи про математику.

Не думайте, що то таке легке діло. Кожний шкільний підручник має інші назви на математичні поняття, а до того україністи кажуть, що у всіх них нечиста мова. Та ще прикріше, коли доведеться самому писати про математику. Я не звав, як писати і довго не писав по українськи.

Аж тут у році 1925 появився “Словник математичної термінольоґії” виданий “Всеукраїнською Академією Наук”. Моя радість була безмежна. Я найшов там всі терміни потрібні до шкільної математики і майже всі потрібні до наукової роботи. Маючи за собою авторитет Академії, я завів нову термінольоґію в школі. Я думав собі, що як десь за десять літ Академія видасть улішпену термінольоґію, а тоді я до неї пристосуюся, а покищо є чого держатися і не треба вже переживати того пониження, що мене завсіди огортало на згадку, що в математиці не знати, як що по нашому називається.

Деяких термінів згаданого Словника — як нпр.: “логаримт” або “сьомий” — я таки не міг увести в шкільній науці, бо коли я раз сказав “логаритм”, то потім мусів пів години успокаювати клясу, а коли я нераз пізніше переходив через шкільний коридор, то ученики гукали за мною: “логаритм” пішов.

Collapse )