November 23rd, 2009

kartuz

немає - не було

Дивна річ:
У виразі «немає» ми користуємося двома різними дієсловами у різних часах. Тобто у теперішньому – «немає» (від «не має» - дієслово «мати»), а у минулому – «не було» (дієслово «бути»).
Хоча в інших мовах маємо те саме дієслово. Порівняймо: англ. there is not – there was not, фр. il n’y a pas – il n’y avait pas, рос. нет (від «не е(сть)») – не было.
Цікаво, чому так?
  • shulha

Навіщо апостроф перед «ї»?

Я знаю, що правила не завжди логічні. Можливо, правило писати апостроф перед «ї» — одне з таких. Апостроф, як на мій хлопський розум, потрібен для того, щоб на письмі показати відсутність пом’якшення попередньої приголосної наступною буквою я, ю, є чи ї, і вимову звука «й» перед наступною голосною.

Зрозуміло, що якби не було апострофа, скажімо, в слові «м’яч», то можна було б прочитати двояко: [мйач] чи [мьач]. Те саме з іншими літерами: [пьеза] чи [пьйеза], [вьун] чи [вйун].

Але погляньмо на приклади з літерою ї: як можна неправильно прочитати слово «вїзд»? Воно завжди буде [вйізд] і жодних інших варіантів. Звук «й» нікуди не дівається. Попередня приголосна м’якою не стає. «Пір’їна» — завжди вимовлятиметься [пірйіна] а не, скажімо [піріна] — інакше слово б так і писалося: «піріна».

В чому помилковість у моєму висновку? Чи я таки правий і апостроф перед ї — непотрібне правило?
Кандиба

Пані.

Чи є в українській мові іменники жіночого роду, котрі закінчуються на "і"?
Крім "пані"...