January 5th, 2009

MAG

Пом'янемо незлим тихим словом...

15 років минуло від смерті одного із найкращих казкарів вітчизняного телебачення - незабутнього Діда Панаса. Понад 20 років актор Петро Вескляров збирав біля вечірніх телеекранів хлопчиків і дівчат. Пам'ятають його і досі, і не лише завдяки казкам, - Дід Панас став героєм анекдотів і неймовірних історій. Щоправда, попри чверть століття прямих ефірів, до наших часів дійшов запис тільки однієї програми "На добраніч, діти!"...

Зачувши вітання Діда Панаса, тисячі малюків бігли до телевізорів. А листи від дітей на телестудію приходили центнерами, пригадує редактор програми Володимир Заманський. Із дідом Панасом він пропрацював близько 10 років і зберіг про нього лише найтепліші спогади. Каже, - Петро Юхимович не грав для малечі, а по-справжньому жив у кадрі. А в затверджений сценарій програми завжди додавав якусь цікавинку.

Шалена популярність серед малечі мала й зворотній бік. Дід Панас закрив актору Петру Весклярову шлях до кінематографа. Адже у якій ролі не з'явився би на екрані, публіка відмовлялася сприймати його інакше, окрім як діда Панаса.

Письменники та видавці брати Каправнови добре памятають казки діда Панаса. А знамените привітання із "на добраніч, діти" стало традицією у їхній родині. Наприкінці 90-х Капранови випустили 5 касет під назвою "Казки діда Панаса".

Про Діда Панаса ходить чимало історій. Проте ті хто знали актора, переконують - усі вони вигадка. А брати Капранови додають: якщо через стільки років про людину памятають та навіть розповідають байки - це справжній національний герой.

http://valya-15.livejournal.com/49922.html