February 11th, 2007

happy
  • divcha

Установка-настанова-настановлення

Допоможіть будь ласка!
Виникло таке питання, чим на вашу думку, по смислу відрізняються слова в цьому синонімічному ряду. І коли їх вживати.
Зрозуміло, що "установка" - більш російський варіант.
Особливо цікавіть "настанова" - "настановлення". В Словнику.нет сказано, що це одней теж, просто "настановлення" - рідковживане. Проте мені рекомендували замінити на нього "настанову", хоча пояснити чому, не змогли. Звичайно, це може бути пов'язане з питанням психологічної термінології, але хотілося т розібратися більш докладно на мовному рівні.
Дякую.
море
  • andrij

типографія vs. типографіка

„типографіка” — нове слово. „типографіка” — кажуть тепер українці, коли хочуть зауважити розумне оформлення тексту, гру з літерами, шрифтову композицію, навіть дизайн шрифту. але чому вони помиляються?
дещо пояснить цитата зі статті відомого російського дизайн-теоретика:
…Говорить же «типографика» стали совсем недавно. Лексическая новинка заполнила терминологический пробел и высветила понятийный дефицит применительно к той области графической деятельности, которая именуется по-английски «typography». В Великобритании, ГДР, Нидерландах, США, ФРГ, Чехословакии, Швейцарии и некоторых других странах это самовыразительное слово знаменует старую культурную традицию, куда более, чем у нас, прочную, живую, самостоятельную. В процессе отчуждения творчества от производства слово «типография» закрепилось исключительно за полиграфическим предприятием. […] Для решения терминологической проблемы оказалось достаточно суффикса «к». С 1983 года слово «типографика» занимает место в «Словаре издательских терминов» (М., Книга), а впервые попало в печать в конце 60-х годов (статьи Е.Черневич о графическом дизайне). Итак, типографика — русский вариант интернационального термина, означающий особый вид графики.
В.Кричевский «Что означает типографика?», журнал «Реклама» № 1, 1990 рік.

на користь росіян слід сказати, що вигадавши нового терміна, впроваджують вони його завзято, велику ролю, напевно зіграв і переклад 1982 року книжки Еміля Рудера „Типографія” (Рудер Эмиль «Типографика: Руководство по оформлению» — М.: Книга, 1982. — 286 с.).
очевидно втім, що такої проблеми, для вирішення якої був би потрібен новий термін, в українській мові не було, бо поліграфічне підприємство ще від першодрукарів називається „друкарнею”. широке ж вживання саме „типографіки” є такою ж ознакою русифікації, як „я рахую” замість „я вважаю”. а недоконаність терміну помітна навіть і в російський — ніколи не чув, наприклад, щоб людина називала себе „типографіком”. іронія долі полягає в тому, що термін ми позичаємо саме в Росії, яка власне й зруйнувала нашу власну типографську школу і традиції. тому протиставлення навіть дещо глибше — „типографіка” це продовження політики запобігання та наслідування, „типографія” — пошуки та знаходження власного обличчя.
і поки цих слів не зафіксовано в словниках української мови, власним слововжитком ми можемо зробити вибір. насолоджуймось типографією!

написано також в ua_typography