?

Log in

No account? Create an account
УКРАЇНСЬКА МОВА ТА ЛІТЕРАТУРА's Journal
 
[Most Recent Entries] [Calendar View] [Friends View]

Wednesday, March 8th, 2006

Time Event
2:43p
Щодна?
Добрый день! Скажите, а что значит слово "щодна"? То же самое, что и "жодна", то есть, "ни одна"? Но почему-то online словари это слово переводить не хотят. Например: "Поки що щодна організація не взяла на себе відповідальність на напади".

Пытаюсь понять слова одной песни. Слышится примерно так: "Дорога, започата вiд порога, за край села у далi верстовiй, вона як доля, щодна вiд Бога, вiд неї всi дороги свiтовi". А вот при чём тут "щодна" - пока непонятно. Заранее благодарю за помощь!
4:40p
класика невмируща. хоч як гірко не було це усвідомлювати.
Микола Рябчук ВІД «МАЛОРОСІЇ» ДО «ІНДОЄВРОПИ»: українські автостереотипи
цитата:
Ні Донбас, ні Україна не є «бінаціональною спільнотою» [...], а є щонайменше тринаціональною спільнотою, у якої головні елементи є: 1) українці як члени української політичної нації, що перейшла вже чи переходить «добу націоналізму», не конче мусять бути етнічними українцями й навіть можуть не бути україномовними, але до української мови й культури ставляться шанобливо й визнають свою українську ідентичність; 2) росіяни як члени російської політичної нації не конче мусять бути етнічними росіянами й навіть можуть не бути російськомовними, не завжди, зрештою, ставляться до української мови й культури зневажливо, головне - ідентифікують себе з Росією, з російською нацією (чи її імперським субститутом - «радянським народом»); 3) «малороси» («хохли») - як етнічний субстрат, що не став модерною нацією - ні російською, ні українською, ні донецько-комунарською, а перебуває в стані «тутешніх» («одєсіти», «кієвлянє», «донбасци»), тобто є середньовічною етнічною масою, яка ще не пройшла «доби націоналізму», законсервувавшися на феодальному, домодерному й донаціональному етапі розвитку.21

Ця маса не ототожнює себе ні з Росією, ні з Україною - оскільки взагалі не мислить у таких категоріях, великою мірою живучи ще у міфологічному, а не історичному часі й просторі. Самоідентифікація неможлива без певної інтелектуальної рефлексії, до якої ця маса принципово нездатна через свою історичну недорозвиненість. На рівні ксенофобських інстинктів наші «тутешні», проте, цілком «по-націоналістичному» можуть недолюблювати справжніх росіян («кацапів»), як і справжніх українців («бандер», «націоналістів», «щирих патріотів»). Цих останніх вони, як правило, недолюблюють навіть більше - саме тому, що ті, будучи теж «тутешніми», поводяться мов «нетутешні» - «по-грамотному» балакають, книжки читають, за Україну розпинаються, словом - «випендрюються». На тлі загальноприйнятої (й усіляко підтримуваної за совєтських часів) національної індиферентності, інтелектуальної нечутливості та емоційної ворожості до будь-яких виявів національного (не плутати з офіційно насаджуваним совєтським) усяке відхилення від цієї «норми» й обстоювання своїх мовно-культурних та інших прав сприймалось як патологія - така собі «національна занепокоєність» («национальная озабоченность» - у термінах сьогоднішніх українофобських публіцистів).


Євген Маланюк, 1959 р. МАЛОРОСІЙСТВО

<< Previous Day 2006/03/08
[Calendar]
Next Day >>
About LiveJournal.com