February 17th, 2006

Як ви кажете?

Важливо те, що я знаю українську

Два тижні не був у Києві. Проїхав всю Західну Україну – від Бродів на півночі до Косова, що на Гуцульщині, на півдні. І від Тернополя до Чопа (майже Європа з жахливим вокзалом, який першим зустрічає мерзлих як "ніжки Буша" громадян Євросоюзу…).
← skip →

Відступ від мови вважається зрадою самій ідеї незалежності. Люди кажуть, що ще можуть потерпіти і невисокі пенсії, і те, що нові владці жирують, як і їхні попередники.

"Тільки не чіпайте державний статус мови!" - волають люди до всіх, хто, як вони кажуть, "вище нас", тобто з Києва. І коли я, народжений у Тбілісі, звертаюся до них українською, вони кажуть, що я є "українським націоналістом грузинського походження".

Людей не цікавлять мої політичні переконння, ставлення до Москви і Вашингтону. Важливо те, що я знаю українську. Боже, як мало треба, щоб вважатися патріотом.


Вахтанг Кіпіані, "Контракти", для УП, 17.02.2006, 11:14
[http://www.pravda.com.ua/news/2006/2/17/38836.htm]