?

Log in

No account? Create an account
УКРАЇНСЬКА МОВА ТА ЛІТЕРАТУРА's Journal
 
[Most Recent Entries] [Calendar View] [Friends View]

Wednesday, February 8th, 2006

Time Event
7:55a
А може хто чув про переклади з Бітлів київського перекладача Макса Доброволського?
(він же ж таки переклав "Хозарский словарь" Павича, російською мовою)
12:22p
Мене завжди дивувала українська мова. Дивувала своєю простотою і логічністю. Але більше дивувало мене те, що деякі українці, що проживають в Україні відмовляються від мови своїх батьків. Відмовляються від мови, яка за дослідженнями – друга за милозвучністю (після італійської). Відмовляються на користь нелогічної, складнішої, чужої мови – російської.
Хоча, для багатьох вона вже не чужа: її з дитинства примушували вивчати в школах, діловодство було російською, більшість книг та фільмів були теж нею. Та навіть до сьогодні 100% фільмів в українських кінотеатрах – російською.
В часи СССР послідовно формувалося російське мовне середовище. І це зрозуміло, планувалося що в СССР не буде ні українців, ні білорусів, ні росіян, ні татар, ні ін., а будуть „савєтскіє люді”, розмовляти які будуть мовою російською. Зараз СССР давно немає, але Росія вперто і послідовно лобіює інтереси російської мови, особливо на територіях країн, що входили колись до СССР. І це лобіювання абсолютно зрозуміле: за мовним впливом буде культурний, а потім і пропагандистський – через книги та кіно, і врешті всі вже будуть підготовлені до експансії економічної та політичної.
Але є і ще одна причина: росіяни ніяк не можуть змиритися з втратою досить значного впливу:
на кінець 1980-их російська мова була розповсюджена серед 4,5% населення світу, і хоча англійська була розповсюджена удвічі більше, російська теж претендувала на звання мови міжнаціонального спілкування. Більше того, вона навіть є однією з робочих мов у ООН. Але нещодавно було опубліковано дані про те, якою мовою, на думку країн-членів Організації об'єднаних націй, повинна бути написана вся кореспонденція, що надходить у їхній місії. Результат: переважна більшість (120 країн) обрали англійську, близько 40 держав віддали перевагу французькій і 20 – іспанській, повідомляє http://www.utro.ru.
Англійська на сьогодні дійсно мова міжнародного спілкування. Англійською видаються найновіші книги у найрізноманітніших ґалудзях. Англійською говорять у повсякденному житті більше півмільярда людей по всьому світові.
А російська? За всеросійським переписом 2002 року із 145 млн. населення Росії, 2,5 млн. не володіють російською мовою (http://www.perepis2002.ru/ct/html/TOM_04_02.htm), а в повсякденному житті нею спілкуються ще менше людей.
Зате, майже 30 млн. населення України володіють російською як другою, і майже 15 млн. визнали її рідною.
Російське мовне середовище захопило 10 млн. білорусів. В Білорусі російська – друга державна, а по суті трохи не єдина офіційна мова, що майже повністю витіснила білоруську.
З інших пострадянських республік російська має непогані позиції лише в 15-ти мільйонному Казахстані. Всі інші: країни Прибалтика, Середньої Азії та Закавказзя лобіюють свої мови.
Якщо перевести все у цифри, можна побачити:
- англійська 500 000 000.- 1 500 000 000
- китайська 1 000 000 000
- іспанська 200 000 000 – 300 000 000
- німецька 100 000 000
- французька 100 000 000
- російська 140 000 000 – 200 000 000
- українська 40 000 000 – 60 000 000
Ресурс популярності російської за рахунок української очевидний.
Але повернемося до, власне, української мови. Українська мова легка у вивченні: як чується так і пишеться, але небажання її вчити обyмовленe поширенням в Україні російської, і ментальною толерантністю українців (у більшості своїй білінгвів) не створювати незручностей співрозмовнику: а раптом він не знає української. Врешті українці програють агресивним російським шовіністам, які не визнають українську за мову, і мотивуючи то польськими то німецькими запозиченнями в українській мові, називають її відповідно польським або німецьким штучним проектом.
Українці стараються не вживати образливих за національною ознакою слів: „жид” (хоча слово це є в українській літературній мові, як і в польській, де воно не є образливим). Стараються не вживати з одної простої причини: євреї вважають це слово образливим. Більше того, коли окремі жителі України вживають подібні слова, переважна більшість українців першими проти того протестують.
Українці стараються не вживати слів „москаль” і „кацап”, хоча самі росіяни образливими їх не вважають. Можливо, тому що не знають етимології слова „кацап”, наприклад?
Кацап — від татарського „касап” — м’ясник, різник. Інша версія: кацап походить від „як цап” (как казёл). Якщо навіть для росіян то і не образливо, у українців все ж таки язик не повертається називати так братній народ.
Народ, який я надіюся розуміє: проукраїнський не є антиросійський. Популяризація своєї мови не значить обов’язково знищення чужої. Адже свою мову росіяни популяризують.
12:22p
Это нельзя понять или объяснить. Это можно только зазубрить и запомнить.
Меня всегда удивлял русский язык. Удивлял своей сложностью, нелогичностью и огромным количеством исключений. Недавно я понял почему.
Да потому что, упрямство – национальная черта российской ментальности. Вбив себе что-то в голову и привыкнув к этому они уже не хотят от этого отказываться и менять это на правильную или общепринятую формулировку.
Российские филологи, постоянно заявляют, что русский язык, который преподается в российских школах, - хаотичный набор правил, лишенных логики и связей. Но русский человек ко всему привыкает, тем более, если ему в этом помогает российская власть.
Привыкнув говорить «на Украине» они продолжают это делать, выискивая при этом всевозможные «основания» и отвергая мнение любого, если оное противоречит ихней привычке, будь то даже сам классик русской литературы А.С.Пушкин.
Привыкнув говорить «хохлы» они продолжают это делать, уверенно убеждая окружающих что слово это не обидное, тем более им так привычнее, и обижаются когда их, следуя ихней же логике, называют «рашки кацапские».
Привыкнув к литературному языку, основанному на древнеболгарском, русские искренне считают его своим.
Привыкнув к татарским словам изба, башмак, батя, товарищ, лошадь, книга, деньги, карандаш, тюрьма, хозяин, товар, караул, камыш, балык, буран, баран, барсук, беркут, сазан, кабак, кабан, туман, тундра, алый, бирюзовый, бурка, кафтан, кисет, карман, тулуп и т.д., они совершенно искренне считают эти слова исконно русскими и всячески не желают признавать их заимствованное происхождение, а тем более вследствие монголо-татарского ига.
И не вопрос, когда российская привычка не оскорбляет других людей. Но если же наоборот, пусть россияне вспомнят пословицу: «Относитесь к людям так, как Вы хотели бы чтобы другие относились к Вам».

<< Previous Day 2006/02/08
[Calendar]
Next Day >>
About LiveJournal.com