May 20th, 2005

гусь на одной ножке

До попереднього

А як ставляться (зокрема тут, і в Україні взагалі) до таких українців, що багато років живуть за кордоном (у Росії, наприклад) і якщо й можуть щось таке з себе видавити українською, то лише з великими труднощами, а про вимову й акцент краще й не питати?
Це такі, як я.
Складно ще й тому, що у Сумах, де живе моя мама, і в Харкові, де живуть друзі, спілкуватися українською ніколи не доводилося. Там здебільша російськомовне оточення, і для мене, хоч я виросла в Сумах, українська завжди була другою мовою, а не першою.
А тепер і те забула...
Якщо я приїду до Львова, з мене не сміятимуться? а бити не будуть? а якщо я приїду з чоловіком-росіянином, який взагалі не знає нічого?
Як ви думаєте?
  • zumka

в мене таке питання:

це мені пощастило, чи може усмішка гарна, чи в Києві справді почали дуже приязно реагувати на українську мову?
тиждень тому блукала містом, і на мої перепрошую, будь-ласка і котра година відповідали так, ніби я їм сестра рідна, а жіночка в кав"ярні довго дякувала що западенці їх, киян, під час революції навчили Україну любити.
так що воно таке? і як надовго?