March 20th, 2005

Залізобетонна махновщина

Залізобетонна махновщина

Головний герой – не мистець. Хоча б тільки тому книжка Павла Вольвача "Кляса" є вартою на увагу. А коли ще додати, що жоден з персонажів Вольвача не належить до богемних кіл, і дія відбувається не в Галичині і не у Євросоюзі, а в Запоріжжі часів перебудови, то опус геть випадає з "канонів" укрсучлітпроцесу.
...
Романи про робітничий клас, чи то пак клясу, здавалося б, сьогодні подібні ламповим програвачам, дисковим телефонам і авоськам. Але то лише здається. Правди про пролетаріат в Україні не писав ніхто. Тоді було не можна, сьогодні начебто не треба.
...

Націонал-демократичне середовище пролетарського міста автор змальовує у нищівно-сатиричній манері. Не шанує їх і головний герой: "Господи, чого ж вони такі ущербні?! – аж темніло Пашкові і очах. Чого вони протиставляються всій решті, а не навпаки – залучають до себе?

Та й кого вони можуть привабити – несучасні, обтріпані, всі, як на підбір якісь нещасненькі, що квилять-проквиляють про поразки, про побиття, про кістки і смерть, виставляючи напоказ власні виразки і длубаючись в них, поки юшка не засочиться, та ще й одержуючи від цього якийсь незрозумілий кайф? Бр-р."

Дійсно, бр-р! І головне, що це середовище, навряд чи змінилося й донині. Варто лише подивитися, де найбільше голосів набрав на останніх президентських виборах шизоїдний, націоналістичний кандидат-провокатор Роман Козак. Його електоральне поле – Східна Україна. Оті вбогі дядьки з вусами та ущербні вчительки української мови. Котрі з 90-х років і донині патякають про національні поразки та жидівські змови. Чудовий портрет з натури!

Повністю читати тут.