Старокнижник (rarebook) wrote in ua_mova,
Старокнижник
rarebook
ua_mova

Мене завжди дивувала українська мова. Дивувала своєю простотою і логічністю. Але більше дивувало мене те, що деякі українці, що проживають в Україні відмовляються від мови своїх батьків. Відмовляються від мови, яка за дослідженнями – друга за милозвучністю (після італійської). Відмовляються на користь нелогічної, складнішої, чужої мови – російської.
Хоча, для багатьох вона вже не чужа: її з дитинства примушували вивчати в школах, діловодство було російською, більшість книг та фільмів були теж нею. Та навіть до сьогодні 100% фільмів в українських кінотеатрах – російською.
В часи СССР послідовно формувалося російське мовне середовище. І це зрозуміло, планувалося що в СССР не буде ні українців, ні білорусів, ні росіян, ні татар, ні ін., а будуть „савєтскіє люді”, розмовляти які будуть мовою російською. Зараз СССР давно немає, але Росія вперто і послідовно лобіює інтереси російської мови, особливо на територіях країн, що входили колись до СССР. І це лобіювання абсолютно зрозуміле: за мовним впливом буде культурний, а потім і пропагандистський – через книги та кіно, і врешті всі вже будуть підготовлені до експансії економічної та політичної.
Але є і ще одна причина: росіяни ніяк не можуть змиритися з втратою досить значного впливу:
на кінець 1980-их російська мова була розповсюджена серед 4,5% населення світу, і хоча англійська була розповсюджена удвічі більше, російська теж претендувала на звання мови міжнаціонального спілкування. Більше того, вона навіть є однією з робочих мов у ООН. Але нещодавно було опубліковано дані про те, якою мовою, на думку країн-членів Організації об'єднаних націй, повинна бути написана вся кореспонденція, що надходить у їхній місії. Результат: переважна більшість (120 країн) обрали англійську, близько 40 держав віддали перевагу французькій і 20 – іспанській, повідомляє http://www.utro.ru.
Англійська на сьогодні дійсно мова міжнародного спілкування. Англійською видаються найновіші книги у найрізноманітніших ґалудзях. Англійською говорять у повсякденному житті більше півмільярда людей по всьому світові.
А російська? За всеросійським переписом 2002 року із 145 млн. населення Росії, 2,5 млн. не володіють російською мовою (http://www.perepis2002.ru/ct/html/TOM_04_02.htm), а в повсякденному житті нею спілкуються ще менше людей.
Зате, майже 30 млн. населення України володіють російською як другою, і майже 15 млн. визнали її рідною.
Російське мовне середовище захопило 10 млн. білорусів. В Білорусі російська – друга державна, а по суті трохи не єдина офіційна мова, що майже повністю витіснила білоруську.
З інших пострадянських республік російська має непогані позиції лише в 15-ти мільйонному Казахстані. Всі інші: країни Прибалтика, Середньої Азії та Закавказзя лобіюють свої мови.
Якщо перевести все у цифри, можна побачити:
- англійська 500 000 000.- 1 500 000 000
- китайська 1 000 000 000
- іспанська 200 000 000 – 300 000 000
- німецька 100 000 000
- французька 100 000 000
- російська 140 000 000 – 200 000 000
- українська 40 000 000 – 60 000 000
Ресурс популярності російської за рахунок української очевидний.
Але повернемося до, власне, української мови. Українська мова легка у вивченні: як чується так і пишеться, але небажання її вчити обyмовленe поширенням в Україні російської, і ментальною толерантністю українців (у більшості своїй білінгвів) не створювати незручностей співрозмовнику: а раптом він не знає української. Врешті українці програють агресивним російським шовіністам, які не визнають українську за мову, і мотивуючи то польськими то німецькими запозиченнями в українській мові, називають її відповідно польським або німецьким штучним проектом.
Українці стараються не вживати образливих за національною ознакою слів: „жид” (хоча слово це є в українській літературній мові, як і в польській, де воно не є образливим). Стараються не вживати з одної простої причини: євреї вважають це слово образливим. Більше того, коли окремі жителі України вживають подібні слова, переважна більшість українців першими проти того протестують.
Українці стараються не вживати слів „москаль” і „кацап”, хоча самі росіяни образливими їх не вважають. Можливо, тому що не знають етимології слова „кацап”, наприклад?
Кацап — від татарського „касап” — м’ясник, різник. Інша версія: кацап походить від „як цап” (как казёл). Якщо навіть для росіян то і не образливо, у українців все ж таки язик не повертається називати так братній народ.
Народ, який я надіюся розуміє: проукраїнський не є антиросійський. Популяризація своєї мови не значить обов’язково знищення чужої. Адже свою мову росіяни популяризують.
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    Comments allowed for members only

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 14 comments