ueartemis wrote in ua_mova

Знайшли-с(ь)те

Трапив у Легези в «Часі погорди» цікавий діалектизм: «Де ї знайшлисте?»

Конструкція нагадує польську граматику, але, схоже, колись вживалася достатньо широко.

— Зажити щастя вояцького хотіли-сте, Ониську? — питався сотник (Іван Ле, Наливайко, 1957, 61).

ЗАЖИВАТИ // Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 122.

Сюди належить почасти дієслово бути; час тепер.: я є, ти є, ми є, ви є, они є. Рідше кажемо: ти єси (зам. ти є), він єсть; сесі види однако ж більше властиві язикові церковному; види я єсьм і они суть належать вже цілком до язика церковного.
Яко час будучий від я є уживає[ть]ся дієслово: я буду, -еш, -е, будуть, будь, будучий, бувший, був; відміняє[ть]ся оно зовсім після взірця другого першої відміни, отже як веду.
Замість: я (є) рад, ти рада, я читав, я хотів би, ви читали... кажемо часто: рад-єм, рада-м, рада-сь, читає-єм, хотів би-м, читали-сьте і т. д. Для третьої особи обох чисел такого закінчення нема. Сі закінчен[н]я самі для себе ніколи не уживаються, можуть они бути тілько причіплені до якогось слова.

Граматика І. Огоновського (1894 р.).

За посиланням ще кілька сторінок із Граматики О. Огоновського (1889 р.) про це ж явище.

Error

Comments allowed for members only

Anonymous comments are disabled in this journal

default userpic

Your reply will be screened

Your IP address will be recorded