Ферштейн, Севрюгин и другие (ferstehen) wrote in ua_mova,
Ферштейн, Севрюгин и другие
ferstehen
ua_mova

Друга за милозвучністю у світі

Багато кому відома теза, що українська мова - друга за милозвучністю у світі після італійської.

Колись у цій спільноті блогером silkmann  у коментарях були названі наступні "джерела" цієї тези:

- якась легендарна конференцію, де українську мову "визнали другою за милозвучністю у світі" [ >>> ]
- за милозвучністю її ставлять нарівні з італійською [ >>> ]
- наша мова, котра за милозвучністю зайняла колись друге місце в Європі на офіційному міжнародному конкурсі із залученням незалежних експертів [ >>> ]
- М.В.Ломоносов давав українській мові за мелодійністю й милозвучністю друге місце після італійської мови [ >>> ]
- 1934 р. на конкурсі мов у Парижі вона була визнана, поряд з французькою і перською, як найкраща, наймилозвучніша й найбагатша мова світу [ >>> ]
- на конкурсі краси мов у 1934 р. у Парижі українська мова зайняла третє місце після французької і перської. Більшого поширення набула думка, що наша мова за милозвучністю йде після італійської. [ >>> ]



Сьогодні, натрапивши на сторінку щоденника "Свобода" (першої української газети у США), у другому його числі, а це, зауважте, 1 жовтня ("Октоврія", як пише газета) 1893 року, у великій статті на всю першу шпальту про те, що слід берегти українську ("руську") мову, прочитав наступне:

"Нашу руска мова якъ каже одинъ ученый прфесоръ Бантишъ - Камҍнскiй есть второю по италіяньской що до звучности, що до солодкости, що до придатности подъ безсмертни ноти всесвҍтных музикальних композиторовъ"



Отже, по-перше, ми можемо впевнено сказати, що про милозвучність української мови говорили вже більше 100 років тому; по-друге, можна спробувати пошукати коріння цього твердження у працях Дмитра Миколайовича Бантиш - Каменського.



У 1816-1821 роках він служив у канцелярії при Малоросіському губернаторі Репнині. Автор книг з історії України (або, як тоді казали, Малої Росії).

У частині третій "Історії Малої Росії" (Від обрання Мазепи до знищення Гетьманства) на сторінках 241-242 видання 1830 року зустрічаємо слова, які мають потішити прихильників думки щодо давності української мови:

"Несправедливо думаютъ, что нарҍчіе, коимъ говорятъ теперь Малороссіяне, обязано своимъ происхожденіемъ единственно вліянію языка Польскаго. Мҍстное удаленіе Кіевлянъ отъ Новгородцевъ и другихъ Славянскихъ племенъ, еше въ глубокой древности положило зародышъ таковому измҍненію языка Славянского, и наблюдательный филологъ в Лҍтописи Несторовой, въ путешествіи ко святымъ мҍстамъ Черниговскаго Игумена Даніила и въ пҍсни Игоревой, письменныхъ памятникахъ ХІ и ХІІ столҍтій, примҍтитъ уже cіи отмҍны въ нҍкоторыхъ словахъ и въ самомъ ихъ составҍ.

[...]

Въ Малороссійскомъ нарҍчіи скрыто происхожденіе многихъ Славянскихъ словъ, которыхъ тщетно будемъ искать въ нынҍшнемъ языкҍ Рускомъ".


Але ось щось близьке до того, що я шукав (сторінка 244, видання 1830 року):



Це, звісно, ще не "друга після італійської", але щось подібне.

Пошуки тривають.
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    Comments allowed for members only

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 10 comments